ЕТИЧНИЙ КОДЕКС КОУЧА

НЕЗАЛЕЖНОЇ АСОЦІАЦІЇ ПСИХОЛОГІЇ І КОУЧИНГУ

 

 

ПРЕАМБУЛА

Цей Кодекс визначає етичні принципи, стандарти поведінки та професійної відповідальності коуча, який є членом Незалежної Асоціації психології і коучингу (далі – Асоціація). Він базується на міжнародних стандартах ICF (International Coaching Federation), кращих практиках EFPA, українському законодавстві та враховує специфіку самозайнятості, приватної практики, HR-функцій і корпоративного коучингу.

1. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ КОУЧА

Професійна етика коуча ґрунтується на п’яти ключових принципах: добровільності та поваги до гідності клієнта, конфіденційності, компетентності й професійного розвитку, чесності й прозорості, а також недопущення шкоди. Ці принципи є фундаментом коучингової практики, незалежно від формату співпраці – індивідуальної, корпоративної, дистанційної чи очної.

1.1.  Добровільність і повага до гідності клієнта
Коуч визнає право кожної людини на самовизначення, свободу вибору, особисту автономію та індивідуальність. Уся коучингова робота здійснюється лише на основі свідомої та добровільної згоди клієнта. Будь-який тиск, маніпуляція, примус, емоційний шантаж або використання владного становища вважаються неприпустимими. Особливої етичної чутливості потребує робота з вразливими групами – особами у кризі, підлеглими у вертикальних ієрархіях, підлітками, людьми з обмеженим доступом до інформації, а також із працівниками, які можуть перебувати під впливом очікувань організації. У таких випадках коуч зобов’язаний приділяти особливу увагу забезпеченню добровільності участі у сесіях і проясненню меж співпраці. Повага до гідності клієнта проявляється також у ставленні до його переконань, світогляду, національної, гендерної, культурної чи релігійної ідентичності.

1.2.  Конфіденційність.
Коуч несе повну відповідальність за збереження конфіденційності інформації, отриманої в процесі коучингових взаємодій. Це стосується як особистих даних клієнта, так і змісту коуч-сесій, включаючи записи, нотатки, листування та інші форми обміну. Винятком можуть бути лише випадки, передбачені законодавством – наприклад, виявлення загрози життю або здоров’ю людини, ознак насильства, самогубства, чи інших правопорушень. У роботі з корпоративними замовленнями коуч зобов’язаний заздалегідь узгодити з усіма сторонами межі конфіденційності та проінформувати клієнта про те, яка саме інформація (за наявності письмової згоди) може бути передана організації. Усі матеріали мають зберігатися у безпечному середовищі, а дані – захищені відповідно до чинного законодавства про захист персональних даних, зокрема європейського регламенту GDPR (у разі роботи з міжнародними клієнтами).

1.3.  Компетентність і професійний розвиток.
Коуч зобов’язаний постійно підтримувати та підвищувати свій рівень професійної компетентності відповідно до сучасних стандартів у галузі коучингу. Це включає регулярне навчання, участь у супервізіях, інтервізіях, майстер-класах, конференціях, отримання сертифікацій, а також вивчення нових інструментів і методів. Визнання меж своєї професійної компетенції є ознакою етичної зрілості. У випадках, коли коуч виявляє, що не володіє достатніми знаннями чи навичками для роботи з конкретним запитом, або коли особистий чи психоемоційний стан може завадити якісному супроводу, він зобов’язаний утриматися від роботи або направити клієнта до іншого фахівця. Коуч не повинен працювати поза межами своєї компетенції або в галузях, які вимагають спеціальної ліцензії (наприклад, психотерапія), якщо такої у нього немає.

1.4.  Чесність і прозорість.
Коуч завжди діє доброчесно у всіх формах професійної діяльності. Він зобов’язаний надавати повну та достовірну інформацію про свою освіту, сертифікати, рівень кваліфікації, досвід роботи, спеціалізацію, формати сесій, вартість, правила скасування чи перенесення зустрічей. Заборонено свідомо перебільшувати свій досвід, статус або професійні досягнення, а також використовувати свідому дезінформацію, фальшиві відгуки чи маніпулятивну рекламу. Коуч повинен чітко пояснювати клієнтам межі своїх повноважень і не вводити в оману щодо очікуваних результатів. Він не має права гарантувати результат, який залежить не лише від його дій, а й від участі клієнта та факторів поза контролем. У випадку роботи в організаціях важливо також чітко декларувати свою роль (внутрішній коуч, зовнішній консультант, HR тощо), щоб уникнути подвійних очікувань або змішування функцій.

1.5.  Недопущення шкоди.
Коуч зобов’язаний діяти з максимальною етичністю, відповідальністю та обережністю, щоб не завдати шкоди клієнту, організації, замовнику або професійній спільноті. Під поняттям «шкода» мається на увазі як фізичне чи психологічне насильство, так і зловживання владою, емоційний тиск, маніпуляція, вторгнення в особистий простір, комерційна чи інформаційна експлуатація. Коуч не повинен використовувати довіру клієнта з метою особистої вигоди, впливу або залежності. Якщо коуч усвідомлює, що його діяльність або присутність у певному контексті може завдати шкоди, він зобов’язаний зупинити роботу, ініціювати професійну консультацію або винести ситуацію на супервізію. Коуч також утримується від участі в коучингових процесах, що мають приховані цілі (наприклад, контроль персоналу, маніпуляція вибором, підміна діагностики). У корпоративному контексті коуч не має права використовувати інформацію, отриману в сесіях, для оцінювання, звітності чи покарання працівників.

2. ВЗАЄМОДІЯ З КЛІЄНТАМИ (ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ)

2.1. Контрактність.
Перед початком співпраці з клієнтом коуч зобов’язаний забезпечити прозорість, чіткість і взаєморозуміння щодо всіх ключових аспектів коучингової взаємодії. Однією з основних етичних вимог є контрактність, тобто наявність усної або письмової угоди між коучем і клієнтом, яка фіксує основні параметри співпраці. Такий контракт не обов’язково має бути формалізованим юридичним документом, однак він повинен містити узгоджені позиції щодо цілей роботи, очікуваних результатів, тривалості сесій, частоти зустрічей, формату (очно чи онлайн), оплати, а також умов припинення або перенесення роботи. Контракт також може включати домовленості щодо конфіденційності, етичних меж та процедури у випадку виникнення конфліктів.

2.2. Гарантії результату.
Коуч не має права надавати гарантії результату, оскільки ефективність коучингового процесу є результатом спільної роботи клієнта та коуча, а також залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів, які не можуть бути передбачені або контрольовані. Будь-які обіцянки «стовідсоткових змін», «успішного досягнення цілей» або «швидкого результату» є неетичними та підривають довіру до професії. Замість гарантій коуч повинен забезпечити клієнту безпечне, підтримуюче, структуроване середовище для рефлексії, розвитку і прийняття рішень.
2.3. Межі власної експертизи.
У випадках, коли клієнт звертається із запитом, який виходить за межі професійної компетенції коуча, останній зобов’язаний визнати межі власної експертизи та скерувати клієнта до іншого спеціаліста – психолога, психотерапевта, медичного працівника чи кризового інтервента. Коуч не повинен здійснювати діагностику, лікування психічних розладів, психокорекцію або працювати з травмами чи кризовими станами без відповідної освіти та сертифікації. Етична відповідальність коуча полягає не тільки в тому, щоб уникати дій поза межами своєї компетенції, а й у тому, щоб розпізнати запит, який потребує іншої допомоги, і вчасно запропонувати альтернативу клієнтові.

3. ВЗАЄМОДІЯ З КОРПОРАТИВНИМИ ЗАМОВНИКАМИ (HR, КЕРІВНИЦТВО, ОРГАНІЗАЦІЇ)

У корпоративному середовищі коуч несе етичну відповідальність перед двома сторонами – організацією-замовником, яка ініціює або фінансує коучинг, та працівником-клієнтом, який є безпосереднім учасником процесу.

3.1. Баланс інтересів.
Важливою етичною вимогою є баланс інтересів, що передбачає дотримання справедливості, прозорості та захисту прав обох сторін. Коуч не має права ставити інтереси замовника вище за добробут і психологічну безпеку працівника. Уся інформація, яка виникає під час коуч-сесій, вважається конфіденційною і не може бути передана керівництву, HR-службі чи будь-яким іншим представникам організації без чітко задокументованої письмової згоди клієнта. Винятком можуть бути лише узагальнені звіти, що не містять персональних даних або змісту сесій, і лише якщо це було заздалегідь узгоджено сторонами.

3.2. Прозорість ролей.
Для збереження етичної чистоти взаємодії важливо, щоб коуч чітко і недвозначно декларував свою професійну роль у кожному конкретному контексті. Якщо коуч одночасно виконує функції HR-менеджера, керівника, оцінювача або внутрішнього коуча, ці ролі мають бути чітко розмежовані, а клієнт має бути проінформований про можливі обмеження конфіденційності та характер взаємодії. У разі зовнішнього запрошення коуча організацією він також має визначити свою незалежність та забезпечити нейтральність у процесі. Прозорість ролей дозволяє уникнути конфлікту інтересів, змішування функцій контролю та підтримки, а також формування залежності або страху з боку клієнта.

3.3. Відмова від прихованого впливу. Коуч зобов’язаний утримуватися від будь-якого прихованого впливу, який може знецінити гідність працівника, викривити його вибір або стати інструментом маніпуляцій в організації. Етично неприпустимим є використання коучингу як інструменту для прихованого оцінювання, кадрового відбору, збору особистої інформації чи тиску на співробітника під виглядом «розвиткової підтримки». Усі дії коуча мають бути прозорими, добровільними та узгодженими з клієнтом, а мета коучингової взаємодії – сприяти особистісному та професійному зростанню працівника, не порушуючи його внутрішню автономію, гідність і права. У разі, якщо коуч відчуває, що йому пропонують участь у процесі, який суперечить етичним принципам (наприклад, «корекція лояльності», «управління токсичними працівниками», «вивід персоналу»), він має право відмовитися від співпраці або ініціювати переукладення умов взаємодії.
4. ЕТИЧНІ НОРМИ САМОЗАЙНЯТИХ І КОУЧІВ У ПРИВАТНІЙ ПРАКТИЦІ

Коуч, який провадить індивідуальну або підприємницьку діяльність у сфері коучингу, зобов’язаний дотримуватися етичних норм не лише у взаємодії з клієнтом, а й у способах просування власної практики, формуванні ціни на послуги та організації роботи відповідно до чинного законодавства.

4.1. Маркетинг і реклама.
Етична поведінка у сфері маркетингу та реклами передбачає чесне, прозоре і достовірне представлення своїх послуг. Коуч не має права використовувати маніпулятивні техніки залучення клієнтів, створювати ілюзію «виключності», «швидких рішень» або «унікальних технологій», які не мають професійного або наукового підґрунтя. Важливо уникати перебільшених або нечесних обіцянок, а також фальшивих відгуків, підставних кейсів, неетичних порівнянь із колегами чи формулювань, які формують у клієнта хибні очікування. Будь-які твердження щодо результатів роботи (наприклад, «підвищення ефективності», «зростання доходу», «покращення комунікацій» тощо) мають бути обґрунтовані реальними кейсами або статистикою та не створювати враження гарантованого ефекту.

4.2. Фінансова прозорість.
Принцип фінансової прозорості вимагає, щоб коуч ще до початку співпраці з клієнтом надав повну інформацію про вартість своїх послуг, можливі пакети, умови оплати, знижки (якщо є), політику скасування або перенесення сесій. Клієнт має бути поінформований про те, чи можлива передплата, чи є повернення коштів, у яких випадках послуга вважається завершеною або частково наданою. Особливо важливо зазначати всі ці аспекти в письмовій угоді або в офіційній пропозиції, щоб уникнути непорозумінь, претензій і фінансових суперечок. Така прозорість також сприяє формуванню довіри до коуча як до відповідального партнера.

4.3. Саморегуляція та облік. У випадку ведення приватної практики або самозайнятості, коуч має дотримуватися чинного податкового та господарського законодавства країни, в якій він провадить діяльність. Це включає своєчасну реєстрацію як фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи (якщо така форма передбачена), ведення фінансового обліку, сплату податків, укладання офіційних договорів (у письмовій або публічній оферті), дотримання стандартів захисту персональних даних і ведення комунікації з клієнтом у спосіб, який не порушує законодавство про рекламу чи споживчі права. Важливим аспектом є наявність внутрішніх етичних процедур саморегуляції, зокрема: ведення журналу сесій, участь у професійних об’єднаннях, проходження супервізій і моніторинг професійного навантаження.

5. ПРОФЕСІЙНА ПОВЕДІНКА

Професійна етика коуча не обмежується лише відносинами з клієнтом, а також включає взаємодію з колегами, супервізорами, представниками інших помічних професій, а також відповідальність за збереження етичного клімату всередині професійної спільноти. Поведінка коуча в колегіальному середовищі є частиною його професійної репутації та чинником загальної довіри до професії.

5.1. Етичні відносини з колегами.
 Коуч демонструє етичні відносини з колегами, дотримуючись принципів поваги, партнерства та етичної доброчесності. Він утримується від публічної або неформальної дискредитації колег, навіть якщо має сумніви у якості їхньої роботи. У разі виявлення потенційного порушення етики з боку іншого фахівця, коуч діє відповідно до встановлених процедур – звертається до Етичної комісії, а не публічно критикує. Коуч не допускає плагіату – у використанні методик, навчальних матеріалів, авторських розробок або досвіду інших фахівців. Він поважає інтелектуальну власність колег, зазначає авторство і джерела, а також утримується від використання чужого контенту під своїм іменем. Професійна конкуренція має ґрунтуватися на якості послуг, а не на недобросовісних маркетингових стратегіях, дискредитації інших або демпінгу цін.

5.2. Робота з етичними дилемами. У випадку виникнення етичних дилем – ситуацій, у яких коуч має внутрішні сумніви щодо того, як діяти в межах етичних стандартів – він не приймає рішення ізольовано, а звертається до ресурсів професійної підтримки. Це можуть бути: супервізор, інтервізійна група, професійні колеги або спеціально уповноважена Етична комісія Асоціації. Звернення по етичну консультацію не є ознакою слабкості або некомпетентності – навпаки, це свідчить про зрілість і відповідальність коуча. Коуч активно підтримує професійну культуру рефлексії, відкритості до навчання, прийняття зворотного зв’язку та готовності визнати помилку чи обмеження у власних діях.

5.3. Недопущення експлуатації. Особливу увагу коуч приділяє недопущенню експлуатації у відносинах з клієнтами. Це означає, що коуч не вступає у сексуальні, фінансово залежні, психологічно контрольні або будь-які інші нерівні відносини зі своїми клієнтами. Заборонено ініціювати або підтримувати стосунки, які порушують межі професійної взаємодії, навіть за згодою клієнта. Після завершення коучингових сесій коуч зобов’язаний утриматися від будь-яких особистих або романтичних стосунків з колишнім клієнтом щонайменше протягом 12 місяців. У разі сумнівів щодо доречності таких стосунків або якщо коуч відчуває появу емоційної залученості під час роботи – він зобов’язаний винести ситуацію на супервізію та вжити заходів щодо етичного завершення взаємодії. Експлуатація також включає приховану маніпуляцію клієнтом, нав’язування додаткових послуг, втручання у його особисте життя без запиту, а також створення залежності через штучне продовження співпраці.

6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ДОТРИМАННЯ КОДЕКСУ

Етична свідомість коуча – це не лише декларація професійних цінностей, а й щоденна практика особистої відповідальності, готовності до рефлексії та дотримання високих стандартів у взаємодії з людьми, організаціями та суспільством.
 
Кожен член Асоціації бере на себе чітке зобов’язання дотримуватися положень цього Етичного кодексу, як частину своєї професійної ідентичності та моральної відповідальності перед клієнтами, колегами, суспільством і професійною спільнотою. Прийняття цього Кодексу є обов’язковою умовою для набуття і збереження членства в Асоціації. Дотримання етичних норм не є разовим актом або вимогою зовнішнього контролю, а має бути внутрішнім стандартом поведінки, що проявляється у професійних рішеннях, способі комунікації, саморегуляції та ставленні до зворотного зв’язку. Кожен коуч несе персональну відповідальність за власні дії, вибір і вплив на оточення, усвідомлюючи, що саме його поведінка формує довіру до професії в цілому.

Усі звернення, запити або скарги, що стосуються можливих порушень етичних принципів, розглядаються Етичною комісією Асоціації відповідно до затвердженого внутрішнього Регламенту. Цей процес базується на принципах конфіденційності, неупередженості, поваги до гідності всіх учасників і права на відповідь. Коуч, до якого надійшло звернення, має право бути поінформованим, надати пояснення, залучити свідків або супервізора, а також брати участь у розгляді справи в межах, визначених процедурою. Рішення Етичної комісії ухвалюються на основі аналізу конкретних фактів і з урахуванням етичного контексту ситуації.

У разі підтвердженого порушення положень Етичного кодексу можуть бути застосовані такі санкції:
– усне або письмове етичне застереження;
– рекомендація щодо проходження супервізії, додаткового навчання або тимчасового обмеження діяльності;
– тимчасове призупинення членства або коучингової практики в межах Асоціації;
– виключення з Асоціації з фіксацією порушення в етичному реєстрі, а у випадках систематичних або грубих порушень – з можливим публічним розголошенням рішення.

Етична комісія має не лише каральну, а й підтримувальну функцію: вона сприяє розвитку етичної культури, консультує членів Асоціації щодо складних професійних випадків, а також проводить роз’яснювальну роботу, тренінги та інформаційні кампанії щодо застосування Кодексу.

7. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Етичний кодекс є обов’язковим для всіх коучів-членів Незалежної Асоціації психології і коучингу, незалежно від їх сертифікаційної приналежності, рівня підготовки, професійної спеціалізації, форми зайнятості (приватна практика, робота в організації, самозайнятість, внутрішній або зовнішній коучинг) чи країни професійної діяльності. Принципи, викладені в цьому документі, застосовуються до будь-якого виду коучингової взаємодії – індивідуальної, групової, командної, організаційної, а також до навчання, супервізії та представлення коучингової професії у публічному просторі.
Етичний кодекс є «живим документом», який оновлюється у відповідь на розвиток міжнародної коучингової практики, зміни в суспільстві, правовому полі, науці та професійних стандартах. Оновлення Кодексу здійснюється Радою Асоціації у співпраці з Етичною комісією, за участю представників професійної спільноти, на основі аналізу практичних кейсів, запитів членів, супервізійної практики та нових викликів сучасного коучингу. Усі оновлення набувають чинності після затвердження Радою Асоціації та публічного інформування членів.
З моменту набуття членства в Асоціації коуч підтверджує ознайомлення з Етичним кодексом і зобов’язується дотримуватися його принципів у своїй щоденній професійній діяльності.

--

ЕТИЧНИЙ СУПРОВІД ДЛЯ HR/КОРПОРАТИВНОГО КОУЧА
Додаток до Етичного кодексу Незалежної Асоціації психології і коучингу
 
 
1. ЕТИЧНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОНТЕКСТ РОБОТИ КОУЧА 
У корпоративному середовищі коуч нерідко виконує декілька функцій або взаємодіє одночасно з декількома сторонами – клієнтом, керівником, HR-службою, командою, зовнішніми консультантами. Це створює специфічний етичний контекст, у якому особливо важливим є чітке усвідомлення та дотримання меж ролей, добровільності взаємодії та прозорості очікувань.
 
1.1.  Чітке розмежування ролей.
У разі, коли коуч виконує водночас функції HR-фахівця, лінійного керівника, внутрішнього коуча або зовнішнього консультанта, він зобов’язаний чітко окреслити свою роль у кожному окремому випадку. Змішування ролей, наприклад, коли коуч одночасно здійснює управлінський контроль і надає емоційну підтримку, може призвести до втрати довіри з боку клієнта, виникнення психологічного дискомфорту або викривлення цілей коучингу. Тому коуч повинен ще до початку взаємодії повідомити клієнту (працівнику), в якій саме ролі він виступає у цьому конкретному процесі: чи він є представником HR-служби, чи незалежним коучем, чи залученим консультантом за дорученням організації. Він також має утримуватись від поєднання функцій «оцінювача», «керівника», «тренера» і «коуча» в межах одного кейсу або взаємодії. Якщо уникнути перетину ролей неможливо – це має бути письмово зафіксовано та пояснено клієнту із зазначенням обмежень конфіденційності та цілей роботи.
 
1.2.  Прояснення контексту співпраці.
Коуч зобов’язаний ще до початку сесій відкрито і доступно прояснити клієнту всі ключові аспекти контексту співпраці. Це включає: по-перше, чітке визначення коучингової ролі – тобто які завдання коуч виконує і чого не робить (наприклад, не оцінює, не передає інформацію третім особам без дозволу, не вирішує управлінські питання); по-друге, ідентифікацію замовника коучингового процесу – чи є ним організація, яка оплачує сесії, чи сам працівник, який звернувся за власною ініціативою; по-третє, чітке визначення меж передачі інформації – які саме дані, у якій формі (узагальнено, статистично, індивідуально), з якою метою можуть бути надані HR-відділу чи керівництву. Уся ця інформація має бути викладена в контракті або інформованій згоді, підписаній клієнтом. Такий підхід дозволяє уникнути непорозумінь, змішаних очікувань і створює безпечне середовище для відкритого діалогу між коучем і працівником.
 
1.3.  Добровільна участь клієнта.
Коучинг у корпоративному середовищі має ґрунтуватися виключно на принципі добровільності. Працівник повинен мати можливість вільно обирати, чи бажає він брати участь у коучинговому процесі, а також мати право відмовитися або припинити роботу на будь-якому етапі без негативних наслідків для свого професійного становища. Будь-який тиск, примус, нав’язування або маніпулювання участю в коучинговій програмі (наприклад, як «передумови для просування», «відновлення ефективності», «реабілітації після конфлікту» тощо) є серйозним порушенням етичних принципів. Коуч повинен переконатися, що клієнт справді усвідомлює мету коучингу, його добровільну природу та має право відмовитися від співпраці без пояснення причин. У випадках, коли ініціатором є керівник або HR, коуч зобов’язаний перевірити, чи дійсно клієнт не відчуває тиску або страху перед відмовою. Відповідальність за етичну організацію процесу в таких випадках частково лежить також на коучі як носієві професійних стандартів і захисникові прав клієнта в межах організації.
    2. КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ У КОРПОРАТИВНОМУ КОУЧИНГУ 
Конфіденційність є базовою умовою ефективної коучингової взаємодії та одним із ключових етичних принципів, що формує довіру між коучем і клієнтом. У корпоративному середовищі питання конфіденційності ускладнюється наявністю подвійного замовника: з одного боку – організації, яка може оплачувати послугу, з іншого – працівника, який є безпосереднім учасником коучингового процесу. Саме тому коуч зобов’язаний виявляти особливу уважність, обережність та етичну нейтральність у поводженні з інформацією, отриманою під час сесій.
 
2.1. Двоїста лояльність.
Коуч, працюючи в організації, завжди перебуває у ситуації потенційного етичного конфлікту – між інтересами замовника (організації, HR, керівництва) та потребами клієнта (працівника). Його обов’язок – зберігати етичну нейтральність і забезпечувати безпечний простір для клієнта навіть у тому випадку, якщо організація має очікування щодо отримання зворотного зв’язку або певних результатів. Отримана в коуч-сесіях інформація не може бути використана коучем у внутрішній HR-політиці, прийнятті управлінських рішень, оцінці ефективності або формуванні кадрових висновків. Коуч не є агентом контролю, впливу чи управління, і не має права виступати як «зв’язкова особа» між керівництвом і працівником. Будь-яке використання конфіденційної інформації, отриманої під час сесій, з метою, відмінною від цілей коучингу, є грубим порушенням етики та підриває довіру до професії.
 
2.2. Узгодження меж конфіденційності.
До початку коучингової взаємодії коуч зобов’язаний провести прояснення щодо того, які саме аспекти сесій є повністю конфіденційними, а які можуть бути передані замовнику – і лише за згодою клієнта. Така домовленість має бути зафіксована письмово (у формі контракту або інформованої згоди) або усно, але з чітким узгодженням обох сторін. Наприклад, може бути домовлено, що:
·                зміст особистих переживань, психологічних реакцій, життєвих обставин не підлягає передачі;
·                факт участі у коучинговій програмі, кількість сесій, загальні теми розвитку (наприклад, «розвиток навичок делегування») можуть бути згадані в узагальненому зворотному зв’язку, але лише за умови згоди працівника.
Усі сторони повинні чітко розуміти: конфіденційність – це не «мовчання», а свідома і погоджена стратегія збереження приватності клієнта. Якщо керівництво або HR наполягає на звітності, коуч має право запропонувати формат, який не розкриває особистих деталей і не порушує психологічної безпеки клієнта.
 
2.3. Заборона прихованого оцінювання.
Етично неприпустимою є практика, за якої коучинг використовується як прихована форма оцінювання працівника – його ефективності, лояльності, готовності до кар’єрного росту чи ризиків для компанії. Коуч не має права проводити оцінку або передавати замовнику будь-які судження про клієнта, якщо той не надав на це чіткої, письмової та усвідомленої згоди. Сесія не повинна ставати джерелом “внутрішньої аналітики” чи інструментом спостереження за поведінкою працівника з метою формування кадрових висновків. Особливо це стосується ситуацій, коли коуч є одночасно частиною організаційної структури (наприклад, працює в HR-відділі), адже навіть натяки на використання сесій як інструменту перевірки можуть знищити довіру клієнта. Єдиним допустимим варіантом оцінювання в коучингу є саморефлексія клієнта про свій розвиток – з власної ініціативи і в межах особистих цілей.
 
 
3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У РОБОТІ З КОРПОРАТИВНОЮ СИСТЕМОЮ 
Коуч, який працює в межах організаційного середовища, взаємодіє не лише з клієнтом-працівником, а й з представниками системи – керівниками, HR-відділами, топменеджментом, корпоративними політиками та культурою компанії. Це накладає на нього особливу етичну відповідальність: з одного боку – за збереження автономності коучингу як розвитку особистості, а з іншого – за недопущення знецінення або інструменталізації коучингової практики як засобу впливу, примусу чи контролю.
 
3.1. Невикористання коучингу для примусу або санкцій.
Коучинг не може бути інструментом покарання, дисциплінарного впливу або прихованого «перевиховання» працівника. Якщо участь у коучинговому процесі нав’язується людині в якості обов’язкової умови, щоб «виправити поведінку», «змінити ставлення», «адаптуватися до вимог компанії», це є грубим порушенням етичних принципів. Коуч не має права брати участь у процесах, які за своєю суттю замінюють систему внутрішнього врегулювання конфліктів або санкцій у компанії. Також неприпустимим є використання коучингу як умови для збереження посади, переведення, допуску до проєктів або участі у відборі, якщо працівник не має альтернативи або не дає добровільної згоди на участь. Етична роль коуча полягає не в «корекції» небажаної поведінки, а в створенні умов для рефлексії, розвитку й усвідомлення – виключно за запитом і з участю працівника.
 
3.2. Прозорість при взаємодії з керівництвом.
Коуч зобов’язаний підтримувати чіткі, прозорі й етичні відносини з керівництвом компанії, уникаючи змішування коучингової ролі з функціями збору інформації або неформального оцінювання персоналу. Усі взаємодії з керівництвом мають бути обмежені рамками контракту і не повинні порушувати принцип конфіденційності. Коуч повинен відкрито комунікувати, що коучингові сесії не є джерелом оперативної, аналітичної або управлінської інформації про емоційний стан, особисті якості чи життєві обставини працівника. Якщо керівництво очікує отримання певного зворотного зв’язку, коуч має чітко окреслити допустимі межі такої взаємодії: лише узагальнені тенденції, дотримуючись анонімності й безпеки клієнта, і лише з його попередньою згодою. В іншому випадку коуч має право відмовити у такому запиті, навіть якщо він йде від вищого керівництва.
 
3.3. Сприяння здоровому розвитку корпоративної культури.
Коуч, що діє в межах організації, виконує не лише функцію підтримки окремих працівників, а й робить внесок у формування ціннісної, етичної, орієнтованої на розвиток культури компанії. Його позиція – це активне сприяння створенню безпечного середовища, де працівники можуть вільно говорити про свої труднощі, запити, ідеї, де підтримується відкритий діалог і психологічна безпека. Етичний коуч стає агентом змін у бік більшої зрілості організаційної культури, допомагає організації розвивати лідерів, посилювати емоційний інтелект команд, підтримувати баланс між результативністю й людяністю. Коуч також має право висловлювати обґрунтовану етичну позицію у випадках, коли корпоративна політика суперечить базовим цінностям поваги до особистості, психологічного благополуччя та добровільності розвитку. У таких випадках він може звернутися до етичного супервізора, запропонувати перегляд цілей програми або вийти з проєкту, зберігаючи при цьому професійну етику й гідність.
4. САМООБМЕЖЕННЯ І ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК 
Робота коуча в організації вимагає високого рівня етичної усвідомленості, саморефлексії та готовності визнавати як свої сильні сторони, так і межі впливу. У складних корпоративних системах, де можливі перетин ролей, психологічні навантаження та очікування з боку замовників, особливо важливо дотримуватись принципу професійного самообмеження, регулярно здійснювати етичну ревізію власної практики та уникати залучення до неетичних або маніпулятивних процесів.
 
4.1. Визнання обмежень.
HR-коуч або внутрішній коуч зобов’язаний чітко усвідомлювати межі своєї професійної компетенції, особливо у випадках, коли працівник звертається із запитами, що стосуються глибоких психоемоційних переживань, симптомів дистресу, травматичних подій або ознак психічних розладів. Якщо коуч не має фахової освіти з психології, психотерапії або ліцензії на здійснення психотерапевтичної діяльності, він зобов’язаний утриматися від ведення глибинної роботи, яка виходить за межі коучингу як методу особистісного розвитку. У подібних ситуаціях коуч не діагностує, не трактує симптоматику, не пропонує методів лікування чи корекції, а натомість коректно й з повагою до клієнта рекомендує звернутися до відповідного спеціаліста – психолога, психотерапевта або лікаря. Визнання професійних меж – це не слабкість, а прояв відповідального ставлення до етики та турботи про благополуччя працівника.
 
4.2. Регулярна супервізія.
Професійний розвиток коуча, який працює у корпоративному середовищі, неможливий без систематичної супервізійної підтримки. Коуч у компанії повинен мати доступ до зовнішньої або внутрішньої супервізії – індивідуальної або групової – як до простору професійного обговорення складних ситуацій, етичних дилем, міжособистісних викликів або випадків перевантаження. Супервізія дозволяє запобігати емоційному вигоранню, помилковому ототожненню з клієнтом, сплутанню ролей, а також зниженню якості взаємодії через незавершені внутрішні конфлікти коуча. Особливо важливо, щоб у рамках супервізії коуч міг обговорювати ситуації подвійної лояльності, ризики конфіденційності та тиск з боку замовника. Етична Асоціація має заохочувати регулярне супервізійне забезпечення, як складову професійного стандарту корпоративного коучингу.
 
4.3. Недопущення фаворитизму.
Коуч, працюючи в організації, повинен підтримувати етичну рівновагу у відносинах з усіма працівниками, незалежно від їхньої посади, статусу, впливовості чи особистої симпатії. Вступ у неформальні альянси, вибіркове ставлення, демонстрація особливої підтримки або наближення до окремих працівників чи керівників може викликати підозри в упередженості, підірвати довіру до коуча в очах інших членів організації, а також створити конфлікт інтересів. Особливо ризиковано, коли коуч підтримує тісний зв’язок із впливовими особами, керівниками або неформальними лідерами – така позиція може сприйматися як ознака залежності або інструменталізації коуча в організаційних іграх. Етичний коуч дотримується нейтральної позиції, поводиться коректно та з повагою до всіх учасників системи, утримується від коментарів, що можуть викликати роз’єднання, порівняння або знецінення інших працівників.
 
5. ЕТИЧНЕ ЗАВЕРШЕННЯ РОБОТИ З ПРАЦІВНИКОМ
Етичний супровід клієнта передбачає не лише відповідальний початок і ведення коучингової взаємодії, але й її завершення. Завершення роботи з працівником має бути усвідомленим, професійно обґрунтованим і реалізованим з повагою до особистих меж, цілей і поточного стану клієнта. Коуч зобов’язаний не допустити раптового або неконструктивного завершення, яке може викликати емоційні труднощі у клієнта або вплинути на його довіру до коучингу в цілому.
 
5.1. Право на припинення.
Коуч має професійне право ініціювати завершення роботи з працівником, якщо в процесі взаємодії виникає етичний або системний ризик. Це може бути пов’язано з конфліктом інтересів (наприклад, одночасна коучингова робота з працівником і його керівником), повторними порушеннями меж (наприклад, спробами клієнта перевести відносини в особисту площину), або ознаками, що вказують на психологічну дестабілізацію клієнта, яка виходить за межі компетенції коуча. Припинення роботи має відбуватися професійно, з дотриманням поваги до сторін, поясненням причин та, за можливості, узгодженим планом подальших дій. Коуч не має права ігнорувати загрози шкоди для клієнта або себе, але й не повинен переривати співпрацю імпульсивно чи безвідповідально, без належного завершального етапу.
 
5.2. Підтримка після завершення.
У випадках, коли коучинговий процес завершено внаслідок роботи з напруженими запитами – такими як професійне вигорання, конфлікти, емоційна дезадаптація, повернення з декрету, втрата мотивації або складна реорганізація – коуч має етичний обов’язок запропонувати клієнту варіанти подальшої підтримки. Це може бути рекомендація звернутися до корпоративного психолога, скористатися програмами підтримки персоналу, пройти навчання або долучитися до ресурсних внутрішніх ініціатив компанії. Якщо запит вказує на глибші емоційні чи психосоматичні прояви, коуч повинен рекомендувати консультацію з фаховим психологом або психотерапевтом. Етична турбота про клієнта не припиняється автоматично з завершенням сесій – вона передбачає відповідальне ставлення до його подальшого маршруту підтримки, навіть якщо це вже виходить за межі коучингової взаємодії.
 
 
6. ПОРУШЕННЯ ЕТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ
 
У випадку порушення положень етичного супроводу або основних принципів коучингової практики в корпоративному середовищі (зокрема, порушення конфіденційності, втручання у систему управління, приховане оцінювання, дискримінація, несанкціоноване поширення інформації, фаворитизм або використання коучингу як методу тиску), коуч несе відповідальність перед професійною спільнотою та організаційною системою.
Будь-який учасник процесу (працівник, керівник, HR, колега) має право звернутися за розглядом ситуації до таких інстанцій:
Етичної комісії Асоціації, якщо коуч є членом професійного об’єднання і визнає його юрисдикцію;
Внутрішньої HR-служби компанії, яка може ініціювати внутрішнє розслідування згідно з політиками етики, конфліктів інтересів або захисту працівників;
Професійного супервізора, до якого коуч може звернутися самостійно для аналізу ситуації та пошуку конструктивного способу врегулювання.
Розгляд скарги або ситуації має відбуватись у форматі, що забезпечує конфіденційність, неупередженість, дотримання прав усіх сторін, а також можливість для коуча надати пояснення або пройти етичне навчання. Мета таких процедур – не лише врегулювання конфліктів, а й підтримка професійного зростання, збереження довіри до коучингу як відповідальної практики в корпоративному середовищі.

Book design is the art of incorporating the content, style, format, design, and sequence of the various components of a book into a coherent whole. In the words of Jan Tschichold, "Methods and rules that cannot be improved upon have been developed over centuries. To produce perfect books, these rules must be revived and applied." The front matter, or preliminaries, is the first section of a book and typically has the fewest pages. While all pages are counted, page numbers are generally not printed, whether the pages are blank or contain content.


Все блоки
Обложка
Заголовок: средний
Лид
Текст
Фраза
Изображение
Галерея
Линия

Zero